egypt
AR
belarus
BE
bulgaria
BG
bangladesh
BN
bosnia
BS
spain
CA
czech_republic
CS
germany
DE
greece
EL
usa
EM
great_britain
EN
esperanto
EO
spain
ES
estonia
ET
iran
FA
finnland
FI
france
FR
israel
HE
croatia
HR
hungary
HU
indonesia
ID
italy
IT
japan
JA
georgia
KA
india
KN
south_korea
KO
lithuania
LT
latvia
LV
india
MR
netherlands
NL
norway
NN
india
PA
poland
PL
portugal
PT
brazil
PX
romania
RO
russia
RU
slovakia
SK
serbia
SR
sweden
SV
ukraine
UK
vietnam
VI
china
ZH

Генетичні мутації роблять можливим мовлення

З усіх живих істот у світі лише людина може говорити. Це відрізняє її від тварин і рослин. Природно, спілкуються між собою також тварини і рослини. Однак вони не володіють складною складовою мовою. Але чому люди можуть розмовляти? Щоб говорити, потрібні певні органічні ознаки. Ці тілесні властивості є лише у людини. Але це не само собою зрозуміле, що вона їх розвинула. В історії еволюції нічого не відбувається без причини. Колись людина почала говорити. Коли це сталося точно – ще невідомо. Але повинно було щось трапитися, що дало людям мову. Дослідники вважають, що за це відповідальна генетична мутація. Антропологи порівняли спадковість різних живих істот. Відомо, що на мову впливає певний ген. Люди, в яких він пошкоджений, мають проблеми з мовами. Вони не можуть добре висловлюватися і гірше розуміють слова. Цей ген було досліджено в людей, мавп та мишей. В людей та шимпанзе він дуже подібний. Можна виявити лише дві невеликі відмінності. Але в мозку ці відмінності стають помітними. Разом з іншими генами вони впливають на певні види активності мозку. Завдяки цьому людина може говорити, а мавпа – ні. Але це ще не вирішує загадку людської мови. Адже лише однієї генетичної мутації недостатньо, щоб можна було говорити. Дослідники імплантували людський ген мишам. Через це вони не змогли говорити… Їх писк мав інший тон!

text before next text

© Copyright Goethe Verlag GmbH 2015. All rights reserved.